Паралельна реальність

Маю чергову війну в голові! Мій біологічний годинник від мене відмовився! Каже: “Слухай! Та ти задовбала!” І чого б це - питаю!
Не сплю я третю ніч. Встигла впорядкувати всі свої документи, написати кілька модулів, прибрати у шафі, спекти пиріг, ти ба! - навіть зробити манікюр!
Як багато часу звільняється, коли не потрібно спати! Але який малоефективний цей час вночі. Не так багато людей з хворою головою, як в мене, яким ночами не спиться. Життя то починається зранку!
Уявила собі паралельну реальність, де день триває години 22... 10-12 годин на роботу, і ще 10 на всі денні справи! Розподіляй як хочеш!
Але для мене зараз недосяжна навіть інша паралельна реальність, в якій живуть нормальні люди - 8-годинний робочий день, така жадана обідня перерва, зустрічі з друзями ввечері...
Так! Пахне депресією... Глянути б з іншої сторони. 10 вільних годин. Тобто всі, навіть дуууже далекі справи, можна розвантажити максимум за 3-4 тижні. А далі? Нехай ще кілька тижнів на давні мрії і бажання. А потім? Таких “далі” і “потім” знайдеться не так вже й багато і коли вони таки остаточно закінчаться - нудота! Починаєш тинятись аби-де, засідаєш в і-нет, копаєшся у мізках. Як наслідок - депресія, переїдання, ожиріння, проблеми зі спиною... Перспектива не з найкращих.
Так от, висновок: все-таки добре сплановані наші дні! :) Нічого зайвого, все по плану.

Бій закінчився перемогою дня такого, як він є, і ночі зі здоровим повноцінним сном. Тому я - працювати, а вночі спатиму, обіцяю!) А війна продовжиться обов’язково, але вже в інший час і на іншу тему